Информационный портал

Проста дівчина Маруся, а не пафосний образ «Голосу нації»

Спільна історія цієї драматичної поеми та режисера Сергія Павлюка почалася ще у Луганську (Луганський обласний академічний український музично-драматичний театр).

Разом з балетмейстером Юрієм Буссом режисер здійснив постановку за дуже короткий час, але прожила ця вистава всього півроку. Далі почалися зовсім інші часи. До Сєверодонецьку, де зараз прописаний Луганський театр,«Марусю Чурай» перевести не вдалося. Майже весь виконавський склад залишився в Луганську, а нещодавно вони навіть хотіли,щоб Павлюк відновив для них «Марусю», але він не погодився.

Натомість була прем’єра в Миколаєві (Миколаївський академічний український театр драми та музичної комедії). За свідченням режисера: «І я думав, що більше не буду чіпати цю поему. Втім, виникла пропозиція від Національної оперети України зробити тут постановку. Спочатку ми обговорювали можливість поставити мюзикл «Граф Монте Крісто». Робота відкладалося, а тим часом до мене звернувся Рівненський театр із пропозицією поставити «Марусю Чурай» і я знову погодився. А вийшло так, що і в Національній опереті України ми домовилися саме про цей твір».

У київській постановці режисер залишає попередню концепцію вистави і розповідає історію звичайної дівчини Марусі. Спостерігаємо «приземлення» образу і демонстрацію всеукраїнської трагедії через індивідуальну трагедію.

««Маруся Чурай» –  дуже красива поема. В Україні давно склалася традиція, що твори Тараса Шевченка, Лесі Українки, Ліни Костенко треба грати з великим пафосом. На противагу цьому, в нашій виставі Маруся – це не образ «Голос України» чи «Надія України» тощо, а жива людина. Маруся розпещена славою, вона відома, її знають всі козаки. Це проста дівчина, яку кидає коханий Гриць і вона ревнує, і навіть хоче вбити себе, вона суїцидальна героїня.

 

Втім, коли не виходить, вона вирішує вбити себе руками інших людей, тому і на суді мовчить, свідомо очікуючи страти. Ми через індивідуальне розкриваємо всеукраїнський масштаб. Маруся усвідомлює, що навколо все згоріло, вигоріло, все закінчилося, поки вона займалася своїми особистими стражданнями, війна знищила Україну» – зазначає Сергій Павлюк.

Суцільних змін тут зазнала музика. У попередніх виставах все вибудовувалося на фонограмах, використовувалися пісні фольклорних популярних українських гуртів, які в основі мали народні українські пісні. Звісно, в Національній опереті України звучить жива музика у виконанні інструментального ансамблю з артистів оркестру та співає хор. Над аранжуванням музичного матеріалу працювали піаніст Богдан Решетілов та диригент-постановник, хормейстер-постановник  вистави – Сергій Нестерук.

«Спочатку я вагався, чи варто переносити драматичну виставу на сцену Театру оперети, адже тут звучить жива музика. Звісно, я розумів, що вийде інша вистава, але попередню концепцію я залишив. В Театрі оперети в мене було дуже критично мало часу і репетицій на великій сцені» — зауважує Павлюк.

Отже, вистава розкаже про просту, молоду дівчину Марусю, яка не змогла пережити зради коханого чоловіка і наробила багато дурниць.

Все вибудовується на масових сценах, балетних номерах, на прекрасній поезії та народній пісні.

Для того, щоб пересвідчитись в поетичності запропонованого театру, 9-10 лютого необхідно потрапити на прем’єру, якщо, звісно, вдасться знайти квиток.

А в планах Сергія Павлюка постановка «Кайдашевої сім`ї» І. Нечуя-Левицького у рідному Херсонському театрі, прем’єру якої імовірно можна буде переглянути під час ювілейного ХХ фестивалю «Мельпомени Таврії».

Лілія Бевзюк-Волошина

Переводчик — Translate
Архивы
No weather data found for [, , vertical]