Кропивницкий

В Україні необхідно створити Кризовий центр по вирішенню проблем з Централізованим теплопостачанням

Опалювальний сезон вже стартував, але на жаль не у всіх містах України.

За наявними даними, вже є прецеденти, коли міські ради уже в нинішньому сезоні через борги, що утворилися раніше перед НАК «Нафтогаз» не мають не тільки фінансової, але і технічної можливості запускати опалення. Адже, в ремонтний період, вони не мали коштів на мінімальні ремонтні роботи.

Жалюгідний стан справ практично в більшості міських підприємств теплопостачання вже призвело до того, що місцеві ради стійко тяжіють до прийняття рішення про відмову від Централізованого теплопостачання в цілому.

Лише в одній області, — Дніпропетровської, про відмову від Централізованого опалення заявили в меріях трьох міст — Марганця, Нікополя і Покрова. А міський голова Павлограда поставив перед фактом мешканців свого міста, що нинішній опалювальний сезон для них, швидше за все стане останнім, і всім потрібно готуватися до переходу на індивідуальне опалення (тобто, перекладання всіх тягот і проблем з місцевої влади на плечі населення).

Директор КП «Павлоградтеплоенерго» Микола Вовк стверджує, що за всю історію існування комунального підприємства, подібних збитків, як у нинішньому опалювальному сезоні вони не знали. Від населення за січень-липень 2017 року зібрати платежів вдалося — 81,2 млн. Борг споживачів — 9,1 млн.грн. З виділених 54 млн. грн. субсидій держава не компенсувала майже 30 млн. грн. На даний момент за позовом НАК «Нафтогаз України» щодо комунального підприємства господарським судом Дніпропетровської області розглядається справа про банкрутство.

Директор інституту промислової екології, керівник експертної групи з проблем теплопостачання Громадської ради Мінрегіонбуду України. Олександр Сігал, заявив, що новий опалювальний сезон в Україні почався з нових рахунків, виставлених монополістами для теплопостачальних організацій.

«Рахунки арештовані через борги по газу. Борги по газу в основному — це борги держави за об’єкти, що належать державі, а також це борги пов’язані з субвенціями і субсидіями, які на папері є, а де факто, вони не монетизуються. Фактично, цю субсидію (на папері) отримує теплопостачальна організація, але проте, покрити нею свої борги навіть з податків не вдається, тому що її не приймає навіть сама держава в особі Податкової інспекції. Крім того, за «дивним» збігом обставин, борги підприємств «Теплокомуненерго» в розмірі 20 млрд. грн. і розмір прибутку НАК «Нафтогаз України» в розмірі 20 млрд. грн. «випадково» збіглися».

Якщо з комунальними підприємствами тепломереж населення не має можливості розрахуватися нічим, крім, як субсидією, а держава сама не повністю платить за громадські будівлі, виникає просте запитання, чим це підприємство може розплатитися з газовиками.

«Газовики всі гроші, які до них примусово надходять з розподільчі рахунки зараховують тепловикам, як погашення боргів за попередні періоди, які до сих пір, так і не були реструктуризованій. На новий же період, за старі борги нараховують відповідні відсотки. Виконавча служба, яка в даному випадку «стягує Боргі», теж за послуги бере собі відповідні гроші. Виходить, якщо люди повністю розрахувалися за тепло, то їх гроші будуть спрямовані на погашення старих боргів і підуть до виконавчої служби. Таким чином, і борг залишився, і на нові рахунки, за які люди знову внесли гроші, нараховуються відсотки. Хто повинен заплатити ці відсотки і суми виконавчій службі. Люди? Унас немає такого законодавства, щоб люди за це платили. А, тепломережа за це не може платити тому, що вона — проміжна інстанція, вона бере гроші у абонентів і передає газовикам», — уточнив експерт.

Створюється замкнене коло: яка б сума не була зароблена самою тепломережею, це дуже маленька величина тому, що сьогодні вартість газу становить до 85% від вартості теплової енергії, і вона тут же вилучається виконавчою службою в якості боргів попередніх років. У містах місцевим радам нічого не залишається робити, як відмовлятися від Централізованого опалення та ініціювати серед населення масовий перехід на індивідуальне опалення.

«В даний час необхідно розібратися і зрозуміти, наскільки можливо в різних містах перейти на індивідуальне теплопостачання. Що при цьому робити школам, дитячим садкам, лікарням. Там же не поставиш казанок на 50 кВт на стіні або на підлозі. Там потрібно будувати досить великі котельні. Тоді ці об’єкти — юридичні особи змушені будуть самі у газових монополістів купувати природний газ. Монополіст в договорах прописує обов’язкову передоплату, а держбюджет (бюджетний Кодекс) передоплати в договорах не передбачає. Залишається припускати, що заручниками ситуації знову стануть батьки учнів і родичі хворих, яким доведеться розщедритися на цю передоплату» — вважає Олександр Сігал.

«Місто-інфраструктура»

Будет интересно почитать

Back to top button