Информационный портал

китай

Підготовка шахіста потребує зусиль, і це вимагає відповідного фінансування — Леонід Ніколаєв

img_0867З 18 до 31 жовтня в грузинському місті Батумі проходив чемпіонат світу з шахів, в якому брали участь діти в трьох вікових категоріях: до 8, 10 і 12 років. 66 країн відправило понад 700 учасників змагатися за звання чемпіона світу 2016. Честь нашої країни захищало 12 юних шахістів, серед них – шестикласник Данило Білецький. Для київського школяра змагання такого рівня стали дебютними: він не лише посів 44-е почесне місце серед 137 гравців своєї категорії, а й побачив справжню «шахову тусовку». Він радо поділився з нами своїми враженнями від поїздки. До нашої розмови також долучився і тренер Данила – Леонід Ніколаєв.

Що вам найбільше сподобалось під час проведення чемпіонату світу?

Данило Білецький: Дуже сподобалось, що було багато учасників з високим рівнем гри. Мене найбільше вразили останні, найбільш важливі партії.

Леонід Ніколаєв: Сподобалася гарна організація. Під час чемпіонату також проходив Конгрес грузинської федерації з шахів, в якому брала участь Майя Чибурданідзе (легендарна грузинська шахістка, чемпіонка світу, 9-кратна переможниця шахових Олімпіад – прим. автора). Вона також проживала в готелі, харчувалася з нами за сусіднім столиком. Даня навіть в неї автограф взяв. Проте поспілкуватися не вдалося: вона дуже закрита людина.

Як ви оцінюєте свій результат в цих змаганнях?

Леонід Ніколаєв: Данило боровся. Міг би більше набрати очок, але занадто хвилювався. Вважаю, для дебюту добре.

img_0864Данило Білецький: Мої суперники були сильні, тому я довго обмірковував кожен свій крок і через це потрапляв в цейтноти (нестача часу для обдумування ходів – прим. автора). Окрім тренера, зі мною на змагання поїхав також дідусь. Після гри він мені говорив: «Треба було швидше думати на початку, щоб залишалося більше часу в кінці».

Скільки було зіграно партій за чемпіонат? І яка тривалість кожної?

Данило Білецький: Я зіграв 11 партій. Виграв 6, програв 4 і одну зіграв внічию.

Кожна партія починалась в 15:00 і тривала приблизно чотири години.

Леонід Ніколаєв: Бувало таке, що учасники грали і до 20:30.

Даниле, і як ти відновлював сили після таких тривалих партій?

Данило Білецький: Я ходив на набережну, катався на велосипеді, ходив в басейн і добре їв.

Які країни, на Вашу думку, найсильніші в шахах?

Леонід Ніколаєв: У дитячих шахах зазвичай найкраще себе проявляють країни Сходу: Індія, Китай. Ще гарні позиції займають закавказькі республіки: Вірменія, Азербайджан, Грузія. Традиційно сильна багаточисленна команда Росії.

Данило Білецький: США, бо за них виступають всі нації світу.

img_0872А чого не вистачає в Києві для гарної підготовки? Що потрібно змінити?

Данило Білецький: Я б змінив ліцей. Там задають багато завдань, і мені не вистачає часу займатися шахами. Також я ходжу на плавання і відвідую художню школу. Лише на вихідних мені вдається приділити кілька годин своєму захопленню.

Леонід Ніколаєв: Бракує уваги столичної влади. От наприклад, якщо ми приїжджаємо на чемпіонат України в Херсон чи Миколаїв, то на відкриття турніру приходить мер міста чи його замісник. До нас не те, що мер чи заступник мера, навіть керівник управління ніколи не приходив! Кадри там [в управлінні] не міняються і їх ставлення до шахів теж.

Значить, потрібно зміцнювати те, що є?

Леонід Ніколаєв: Для такого міста як Київ потрібно організувати окремий шаховий клуб, в приміщенні якого можна було б проводити міські турніри.

img_0858Можливо, ближче до виборів влада почне рухатись?

Леонід Ніколаєв: Знаєте, гіршої ситуації із шазами, як зараз, не було ніколи. Якщо раніше управління щось робило, то зараз – взагалі повна тиша.

Не варто забувати про ще один нюанс. В свій час Кабміном було ухвалено рішення, що всі тренери, працівники спортивних шкіл повинні мати вищу фізкультурну освіту. У нашу шахову школу «Авангард» ми не можемо взяти нового тренера, тому що шахіста з відповідною освітою знайти майже неможливо. В інститутах фізкультури не готують тренерів з шахів. Це не престижна спеціальність, я вже мовчу про рівень зарплат: у нас базова ставка – 1 500 тисячі гривень. Усі закони, ухвалені на вищому рівні, завдають шкоди шахам. А от ще ми маємо користуватись нормативними документами Кабміну, які часом один одному суперечать. Популярність шахів велика, але допомоги від нашої держави немає.

В принципі, шахова Україна займає гарні позиції у світі.

img_0856Леонід Ніколаєв: Гарні позиції вона займає в дорослих шахах через те, що було напрацьовано 10 – 15 років тому. Саме завдяки цим здобуткам, нашим олімпійцям вдається показати високі результати.

А от молоде покоління уже не конкурентоздатне. Підготовка шахіста потребує фізичних та психологічних зусиль, і це вимагає відповідного фінансування.

Підтримка держави – важлива. Нещодавно, як тільки ми повернулися з Батумі, я зайшов на сайт. Дівчинка із Росії, яка стала чемпіонкою до 12 років в Батумі, отримала ключі від двохкімнатної квартири в Підмосков’ї. Відчуйте різницю.

Даниле, а ти б погодився виступати за іншу країну і прийняти її громадянство, якби тобі за це запропонували якусь нагороду, наприклад, двохкімнатну квартиру?

Данило Білецький: Ні, бо я люблю свою країну.

Вікторія Тернавська

Китайський часник витісняє український з прилавків супермаркетів

Хтось запустив на ринок продукцію, яка більше тижня не зберігається, а на смак нагадує – мило

Це сором! Так емоційно прокоментувала дефіцит на прилавках супермаркетів якісного та недорогого українського часнику журналісту інформаційно-аналітичного порталу «Місто-інфраструктура» голова Ради жінок-фермерів України Людмила Клебанова. Вона впевнена, що часник для українців завжди був, і в усі часи буде  основним продуктом для борщового набору.

«Ви знаєте, я сама дивуюся. У нашу багату чорноземами сонячну Україну стали вже завозити часник з Китаю? Це сором, сором і ганьба. Нам ще китайського часника тут не вистачало. Та й ще по 106 грн за кіло. Розумієте, — цибуля, часник, капуста, картопля для господині завжди були під рукою, стоїли копійки тому, що входили в борщовий набір», — уточнила Людмила Клебанова.

Вона також зауважила, що замість дефіциту цього продукту, ще зовсім недавно ми збиралися експортувати український часник в країни Європейського Союзу.

«Якщо я не помиляюся, коли міністром сільського господарства був Швайка, то часник збиралися експортувати до Франції. Французькі кулінари завжди були в захваті від смакових якостей українського часнику. За яких — то причин ми не змогли забезпечити потрібну кількість тонн часнику і контракт був зірваний», — підкреслила Людмила Генадіївна.

Голова Ради жінок-фермерів України звернула увагу і на ключовий фактор, який призводить до дефіциту сільгосппродуктів на прилавках — нестача обігових коштів.

«Доступу у фермерів до кредитів, як таким, практично немає. Було повідомлення, що держава готова надати банкам суму в 300 млн грн, щоб здешевити ці кредити. Але, це — крапля в морі», — зазначила Людмила Клебанова.

Вона також додала, що сьогодні комерційні банки пропонують фермерам кредити, але під дуже високі відсотки. При цьому, ніяк не бажають враховувати сезонність сільськогосподарського виробництва.

«Ми, фермери, працюємо «як Буратіно» — гроші «зариваємо» в землю, і чекаємо, «коли вони зійдуть». У цей час грошей у фермерських господарств немає. Брати кредити, і починати відразу через місяць уже віддавати відсотки — це дуже і дуже важко. Таке можуть дозволити собі дуже небагато людей», — підкреслила фермер.

Людмила Клебанова наголосила, що однією з причин занепаду сільського господарства в Україні вона бачить брак професіоналів у профільному міністерстві.

«Піднявся долар. Подивіться на вартість продуктів харчування в магазинах. Була гречка по 8грн, а стала — 20 грн, продавали рис по 10 грн, а стали — по 30 грн. Закупівельна ціна на нашу фермерську продукцію, залишилася на старому рівні. Вершки з фермерської праці знімають перекупники і торгівля. Ми, фермери, на жаль ніяк не можемо розпоряджатися своєю продукцією. Ми все зробили, виростили, а приходить покупець-експортер і диктує ціни. Ми, на жаль, нічого виправити не можемо», — констатувала ситуацію, що склалася в галузі голова Ради жінок-фермерів України.

Експерт також зауважила, що для того, щоб знати потреби у виробництві саме по кожному сегменту вирощуваної продукції, в тому числі і часнику, потрібні всього кілька досвідчених маркетологів, які б системно займалися вивченням ринку збуту продукції.

«Один рік в Україні виробляють часник, інший рік — не виробляють. Немає у нас в галузі маркетингу, системного вивчення ринку, немає кваліфікованих фахівців, які постійно опікувались би виробництвом кожного виду продуктів. У них були б і свої ринки збуту, вони б розвивалися. А так — часник вирощують, як попутний товар. Тому, напевно і склалась така ситуація, плюс рік був сухий», — підсумувала Людмила Клебанова.

Владислав Кордік

«Місто-інфраструктура»

Авиакатастрофа с Sukhoi Superjet — 100 в Индонезии

Ситуация с российским авиалайнером Superjet-100, пропавшем сегодня в Индонезии, может иметь пусть и не кардинальные, но весьма серьезные последствия для продвижения этого самолета — по сути, надежды российского авиастроения в этом классе, — на мировом рынке.

Напомним: сегодня самолет Superjet-100 пропал с радаров, совершая показательный полет в Джакарте. Как сообщили власти Индонезии, на борту пропавшего самолета находятся 44 человека, включая экипаж: восемь россиян и 36 граждан других стран. Российский авиалайнер SSJ-100 прибыл в Джакарту 9 мая в рамках демонстрационного тура по шести странам Азии. Ранее самолет побывал в Мьянме, Пакистане и Казахстане, где его показали членам правительств этих государств и военному руководству.  После Индонезии запланировано посещение еще двух азиатских стран: Лаоса и Вьетнама.

В столице Индонезии Superjet-100 ранее совершил два получасовых показательных полета. Первый раз российский лайнер поднялся в небо Джакарты со стюардессами авиакомпании Sky Aviation, а также представителями ОАО «ВЭБ-Лизинг» и российского агентства по страхованию экспортных кредитов и инвестиций (ЭКСАР). Во время второго полета на борту Superjet-100 побывали новые потенциальные заказчики — представители индонезийских авиакомпаний Batavia, Pelita, Air Aviastar, Sriwijaya Air.

Власти Индонезии, выдвинули две версии случившегося с российским самолетом Superjet 100, пропавшим с экранов радаров: он мог быть захвачен или же столкнулся с горой в условиях плохой видимости. Конечно, дай Бог, чтобы эта история закончилась благополучно, — по крайней мере, с минимальными негативными последствиями. Но тот факт, что само происшествие произошло в момент начала активной «раскрутки» Superjet-100 на азиатском рынке, делает ее весьма схожей с историей главного регионального конкурента этого российского самолета — Ан-148, потерпевшего аварию в марте прошлого года также в момент его активного пиара перед потенциальными покупателями.

Напомним: 5 марта 2011 г Ан-148 во время тестового полета (на тот момент уже 32-го) пропал с радаров в российской Белгородской области после начала выполнения стандартного задания — снижения с 10 до 5 тыс. метров. Вероятной причиной аварии сразу же назвали выход из строя указателя скорости: экипаж получал сильно заниженные данные, нагрузка на системы самолета оказалась критической, и он стал просто разваливаться в воздухе. Сразу после аварии в озвученных комментариях делался серьезный намек на то, что фатальную перегрузку могли вызвать ошибки пилота из Мьянмы, который предположительно был в этот момент за штурвалом (на борту этого лайнера, произведенного воронежским ВАСО по заказу правительства Мьянмы, находились два пилота из этой страны, которые знакомились с машиной).

Как и нынешнее происшествие с российским Superjet-100, тогда случай с Ан-148 произошел в очень напряженный момент «показа» нового самолета представителям серьезных рынков (особенно если учесть и то, что к этой машине «пристегнут» и региональный реактивный самолет Ан-158 — модификация Ан-148 с большей вместимостью салона, рассчитанный на транспортировку 99 пассажиров на ближнемагистральных авиалиниях длиной до 5 тыс. км).

За несколько месяцев до этого на авиасалоне «Фарнборо» состоялось подписание контракта украинского ГП «Антонов» с российской лизинговой компанией «Ильюшин Финанс Ко» на поставку двадцати Ан-158: 10 твердых заказов и 10 — опцион. Комментируя контракт, генеральный директор «ИФК» Александр Рубцов тогда отметил: «Ан-158 имеет хорошее будущее… Что касается его предшественника — Ан-148, то по своей конструкции он идеально подходит для эксплуатации в России и за ее пределами». Тогда же украинские и российские производители утверждали, что авария в Белгородской области не повлияет на дальнейшую доработку и выпуск этой машины, но может серьезно отразиться, скажем так, на стартовых возможностях проекта Ан-148 (а вместе с ним — и Ан-158, и Ан-168 — вариант самолета Ан-148 с VIP-салоном) уже в самом начале конкурентной борьбы.

Как мы упоминали, в России Ан-148 называют прямым конкурентом российского Sukhoi Superjet 100, который в последнее время его производители активно пиарят на всех мировых авиасалонах. Детище украинского «Антонова» изначально был мощным конкурентом машине российского «Сухого»: в начальных каталогах стоимость Ан-148 в разных модификациях составляла $22-25 млн, а Sukhoi Superjet 100 — $28,9 и выше. Кроме того, и у российского, и украинского проектов только начинается борьба на мировом рынке с машинами аналогичного класса производства бразильской компании «Эмбраэр».

Бразильцы — серьезный конкурент, если учесть, что в мировом самолетостроении «Эмбраэр» опережают только гиганты «Боинг» и «Аэробус», а главный ее соперник — канадская аэрокосмическая компания «Бомбардье» — в последнее время несколько отстала. Таким образом, «раскрутка» Sukhoi Superjet 100 происходит в весьма жестких конкурентных условиях. И сейчас ее дальнейший успех в немалой степени может зависеть от причин нынешней «пропажи» этой машины в Индонезии. Стоит сказать несколько слов и о тенденциях рынка региональных воздушных судов. Малые самолеты вместимостью салона менее 100 пассажиров существовали давно, но появление их как класса относят к началу 1990-х годов.

Это было вызвано тем, что к концу 80-х на Западе стали отходить от жесткого ведомственного регулирования в сфере авиаперевозок. Возник широкий спрос на лайнеры для перевозок относительно небольшого числа пассажиров на региональном уровне. Потребность в реактивных машинах этого класса порождали также изменения в политике авиакомпаний, которые стремились сместить часть пассажиров с магистральных перевозок на региональные полеты для снижения расходов на их обеспечение.

К тому же устаревшие винтовые и турбовинтовые региональные самолеты перестали отвечать требованиям из-за низкой скорости и большого расхода топлива, что вызвало необходимость в «реактивной» замене. К середине 2000-х рынок этих самолетов сформировался и обещал дальнейший рост. Например, к 2003 году в США доход авиакомпаний от региональных перевозок составил 10% от всех доходов. Всего за 4 года, с 2001 до 2005-го, парк этих машин вырос более чем на треть, производилось порядка 250 лайнеров этого класса в год.

Однако в 2005-м рост цен на горючее резко снизил востребованность таких машин. Интересно, что практически неизменными оставались объемы заказов от военных на подобную авиационную технику. Это понятно: в то время как региональные перевозчики испытывали серьезные проблемы и значительная часть из них обанкротилась сначала из-за роста цен на горючее в 2005 году, а затем в результате мирового кризиса в 2008-м, военно-воздушные силы различных стран, выступавшие заказчиками, подобных трудностей в основном не имели. Правда, с 2008 года и до сегодняшнего дня, опять-таки под влиянием кризиса, военные бюджеты многих стран мира были сокращены. Но, как свидетельствует активность на рынке, интерес ВВС к самолетам этого класса снизился несущественно.

Сегодня сложилась ситуация, когда в жесткой конкурентной борьбе должен окончательно оформиться рынок региональных самолетов. Вместе с бразильскими и канадскими, а также украинскими и российскими производителями за него будут бороться и компании Китая и Японии: сейчас со своими машинами ARJ21 на рынок выходит китайская COMAC (у этой машины, кстати, на старте также были подобные проблемы, резко затормозившие проект — в ноябре 2010 во время статических испытаний произошло неожиданное разрушение крыла испытываемого образца), а в конце 2013-го выйдет японская компания Mitsubishi Heavy Industries с самолетом MRJ.

Ставки высоки: согласно прогнозам, к нынешнему парку в 2,5 тыс. самолетов этого класса в ближайшие 20 лет авиакомпаниям мира понадобится еще от 4,5 до 6 тыс. региональных лайнеров. Реальная востребованность может и превысить прогнозы: в условиях впечатляющего экономического роста в странах с развивающейся экономикой спрос на ближнемагистральные самолеты серьезно ощутим уже сегодня. В то же время западные перевозчики делают ставку на региональные лайнеры в стремлении снизить объемы магистральных перевозок и уменьшить таким образом операционные расходы. Также в обозримой перспективе парк самолетов этого класса будет нуждаться в обновлении.

Аналитики предрекают первые мощные схватки за место на рынке уже в ближайшее время. Что касается российского самолета, то стоит вспомнить и такой факт: в свое время рейтинговое агентство Fitch Ratings распространило прогноз, согласно которому проведение первой коммерческой поставки российского самолета Super Jet 100 означает появление высококонкурентной среды на рынке региональных самолетов.

В результате этой борьбы с рынка исчезнет, как минимум, один производитель, появившийся на нем ранее. А потому сегодня для судьбы Superjet-100 настал момент, важность которого переоценить сложно, — сообщает Дмитрий Тымчук из Центра военно-политических исследований.

Ранее ИАП «Город-инфраструктура» сообщал о том, что на борту пропавшего российского авиалайнера находилось 50 человек.

Переводчик — Translate
Архивы
No weather data found for [, , vertical]