Информационный портал

Павло Попов

Один день із життя шахового клубу «Авангард»

img_0825В шахово-шашковій школі «Авангард» панує напружена атмосфера: о 12:00 юні шахісти розігрують останні партії в рамках чергового Турніру вихідного дня.

В залі, заставленому довжелезними столами, розмістилось зо три десятка дітей 6 – 12 років. Ці учасники не грають ради розваги, вони таким чином тренуються: безперестанно аналізують свої ходи, спостерігають за емоціями опонента і майже не помічають спалахи фотокамери.

На одному із столів виблискують два кубки. Як пояснює тренер Павло Попов, діти змагаються в двох категоріях: перший розряд та 2 – 4 розряди.  В першій групі змагаються найсильніші учасники, які мають 1 800 – 1 999 очок за рейтингом Ело (система індивідуальних коефіцієнтів шахістів).

Шахісти 2 – 4 розрядів мають меншу кількість очок – від 1 000 до 1 799. З кожною перемогою цей рейтинг росте, а з ним – і впевненість дитини в своїх силах.

Хто виграє всі чотири партії, здобуває кубок на цілий тиждень –  до наступного Турніру вихідного дня і оголошення нового переможця. Чимось така система нагадує міжнародні конкурси краси, коли  новоспечена Міс Світу/Всесвіту отримує корону з рук попередньої переможниці. Павло Павлович усміхається на мою аналогію і навіть погоджується з нею.

img_0842Та все-таки кубок в «Авангарді»  – це стимул вигравати всі партії. Адже щоб забрати нагороду назавжди додому, потрібно завойовувати першу позицію не одну неділю.

Під час нашої розмови до Павла Павловича постійно підбігають дітлахи, усно звітуючи про результати партій. Тренер ретельно фіксує дані в табличках, накреслених на папері формату А4. І кожен шахіст з надією в голосі запитає: «Так яке у мене місце»?

На переможців сумно дивляться їхні товариші, але вони мужньо переживають свою поразку. До них ніхто не підходить, не радує. Можливо, в цей момент ніхто не хоче заважати їм аналізувати помилки і взагалі лізти в душу. Я не стримуюсь і все-таки питаю у Павла Попова: «А ось що ви говорите тим дітям, хто програє на турнірах»?

«Я навожу приклад інших дітей, які також переживали поразки.  Загалом, ті, хто проходять через програші, стають врешті-решт переможцями», –  відповідає молодий чоловік.

А от восьмирічну Марійку Манько невдачі не лякають, вона ставиться до них спокійно. І щоб підтвердити свою думку, чорнява дівчинка починає наводити цитату кубинського шахіста Хосе Рауля Капабланки:

«Ви можете дізнатись більше із програної гри, ніж з виграної».

img_0852Шахами моя юна співрозмовниця почала займатись, як і більшість її колег, в шестирічному віці. Одного разу мама показали їй шахи і таким чином розпалила не дитячий інтерес до світу рокіровок та ендшпілів.

За кілька років Марійка встигла побувати на шахових чемпіонатах в Житомирі, Одесі, Миколаєві.

«Найбільше сподобалась Одеса, бо там море», – каже вона. А потім усміхаючись додає: «А ще там медузи!».

Тренер Леонід Вікторович Ніколаєв називає маленьку шахістку майбутньою чемпіонкою України. У цьому навіть важко засумніватися: щодня Марійка приділяє одну-дві години тренуванням, а нещодавно взялася розбирати «300 избранных партий Алехина».

Останнього вона вважає взірцем для наслідування.

І Марії Манько, і тренеру Павлу Попову я поставила одне й те саме запитання: «Якими рисами характеру має володіти хороший шахіст»?

З їхніх відповідей можна вивести справжню «формулу успіху»: концентрація + уважність + бажання перемагати + постійні тренування + гарний настрій.

Вікторія Теравська

Переводчик — Translate
Архивы
No weather data found for [, , vertical]