Генеральний директор КП «Тепловоденергія» Валерій Гордійчук

Кам'янець-Подільський Теплоенергетика Хмельницький

Чому пускова кнопка Кам’янецької ТЕС раптом виявилася в Парижі

Через нерозторопність або злочинну недбалість співробітників міністерств, Україні «виходять боком» багатомільйонні позики Світового банку.

02.12.2020

131 11 минут чтения

Нова комбінована теплова електростанція, яку було побудовано за ORC — циклом у Кам’янець-Подільському є унікальною за своїми характеристиками, оскільки дозволяє використовувати водогрійний котел на низкокипящих рідинах і поряд з 42 мегават теплової енергії виробляє і 4 мегавати електричної енергії.

Це дозволяє цілий рік підтримувати опалення та водопостачання для 100 тисяч жителів міста, а також таких соціальних об’єктів, як лікарні, дитячі садки і школи. Це перша подібна станція, побудована в Україні. Такого технологічного рівня станції функціонують лише в Парижі, Берліні, Гельсінкі та Гонконгу.

По-суті, Кам’янецька ТЕС стала п’ятою в світі теплоелектростанцією такого високого класу. На даний момент вона офіційно ще не була запущена в експлуатацію, працює в режимі налагодження і тестування. З питанням, наскільки було складно з фінансової точки зору прийняти рішення про будівництво ТЕС в Кам’янці і чому теплову електростанцію, побудовану два роки тому до сих пір не можна офіційно ввести в лад ми звернулися до Генерального директора КП «Тепловоденергія» Валерія Гордійчука.

Валерій Григорович, в яких умовах приймалося рішення про будівництво теплової електростанції?

Свого часу наша влада задумала зробити добру справу — виділити нам кредит Світового банку під 0,5%. Для цієї справи була обрана спеціальна технічна комісія у складі фахівців з Фінляндії. Вони зробили економічні розрахунки вартості робіт з будівництва станції, і прикинули, що коштів на погашення кредиту у нас якраз має вистачити. Але, виявилося не так все просто.

Поки ми будували в Міністерстві фінансів мабуть думали і прораховували зовсім по-іншому. Перші два роки завдяки нерозторопності одного колишнього заступника міністра у нас спостерігався регулярний зрив фінансування проекту: якщо подали документи на оплату, гроші надходять лише через два-три місяці. Протягом кожного року по 4-5 разів змінювалися підписанти. Йде п’ять підписів на бланку, а в підсумку, відповідає стрілочник — директор підприємства, яке будує. Перша підпис — заступник міністра фінансів, потім — заступник міністра Міністерства регіонального розвитку, далі — чиновники з фінансового управління Мінрегіону і Мінфіну, і останній підпис – мій стоїть.

Коли наше підприємство брало кредит на модернізацію виробництва під 0,5% — все добре. Заявлялися одні процентні ставки, а за фактом вийшли зовсім інші, набагато вище. На одній з нарад з американцями, до нас один раз в квартал приїжджала їх місія, я їм сказав що ми платимо майже 3,5% річних, це їх шокувало. Яке право мали українські чиновники самоправно, без узгодження з нами, збільшувати процентну ставку за їх кредитом, причому робити це в той час, коли підприємство і так ледве виживає.

Як виявилося, на цьому нашому кредиті хтось в міністерських кабінетах пристойно заробив. Це були чиновники з Міністерства фінансів — замість 0,5% річних стало майже 3,5%.

Вони накрутили собі відсотки і благополучно «заробили» на діяльності комунального підприємства, яке і так з горем навпіл ледве виживає. Коли самі іноземці почули, що більше 3,5% вони здивувалися. Як же так, адже ми вам даємо під 0,5%. Як могли держчиновники в Мінфіні піти на такий крок, щоб самостійно збільшити для комунального підприємства вартість іноземного кредиту в десять разів.

Так чому все-таки КП «Тепловоденергія» вчасно не змогло заплатити по кредиту?

Якщо проаналізувати те, що трапилося, то тут всі потроху винні: і Мінрегіон, і НКРЕКУ і Мінфін. НКРЕКУ не встановила вчасно витрати в тарифах, Мінрегіон мав своєчасно вживати заходів щодо врегулювання внесення змін до графіки оплати за кредитом, працювати з Мінфіном, Кабміном. Головна причина — це повне ігнорування всіма сторонами проблем, з якими лицем до лиця довелося зіткнутися комунальникам з теплового господарства Кам’янець-Подільського, а також відсутність бажання вникнути в наші проблеми і прийняти правильне рішення.

Виходить, в перші роки борги вашого підприємства погашалися виключно за рахунок економії

Саме так все і було. Ми змушені були брати кошти і виплачувати кредит тільки зі статті економії на роботі нового обладнання. А як же бути, якщо воно ще не тільки не запущено в роботу, але навіть ще не змонтовано? Тим часом в Мінрегіоні почалася чехарда зі зміною заступників міністрів, новим чиновникам було не до нас, і в підсумку, ще раз акцентую вашу увагу, ми з п’яти років пільгового періоду, виділеного на виплату позики Світового банку втратили більше двох років.

Добре, станція побудована, другий рік працює, мережі теплопостачання замінені на нові, індивідуальні теплові пункти (ІТП) змонтовані. Як і чим віддячило Міністерство фінансів України колектив комунального підприємства за ту колосальну роботу, яку він виконав?

Все обладнання змонтовано і працює, а грошей то нам Мінфін так і не заплатив за цю роботу. Підряднику, заводу котельного обладнання Kriger з Житомира, що входить в українсько-французький консорціум, також не заплачено до цих пір. Хочу зауважити, що ключ від пуску когенераційної установки ORC знаходиться в Парижі, коду його активації ми не знаємо. Другий ключ від управління телемеханікою знаходиться в Тернополі.

Вони нам теж кажуть — не розрахуєтеся, ми вам зупинимо котельню. Де сьогодні взяти 35 мільйонів гривень? Нам їх взяти ніде, а Мінфін їх нам не виділяє. А розрахуватися треба, станція адже працює. Через відсутність координації в роботі між НКРЕКП, Мінфіном і Мінрегіоном заручниками залишаються наш колектив і жителі Кам’янець-Подільського. З одного боку, ми маємо суперсучасну з точки зору світових технологій станцію, яка нашими зусиллями була запущена в дію, але з іншого, — на нас подали до суду і Мінфін і підрядники. Виходить, ще не здавши станцію в експлуатацію, ми по суті є банкрутами.

Хто з посадових осіб обіцяв допомогти у вирішенні питання продовження пільгового періоду?

Обіцяла нам допомогти екс-міністр Міністерства регіонального розвитку Олена Бабак. Вона тоді дуже впевнено роздавала обіцянки, але так нічим і не допомогла. Зустрічалися ми і з міністрами з Міністерства фінансів. Відповідь була категоричною — все добре, але розплачуйтеся з усіма самостійно.

Виходить замкнуте коло: де взяти гроші, якщо станцію офіційно ви не можете ввести в експлуатацію?

До кого ми тільки не зверталися, кого ми тільки не просили, — продовжите нам на два роки оплату по кредиту, не рубайте нас. Виявилося, що ми живемо в одній країні, а Мінфін — це інша країна. У нас зараз підрядники в судовому порядку заблокували всі рахунки, зараз всі гроші заберуть, як далі жити колективу, як жити, як працювати, нікому з чиновників це не цікаво. Нікому.

Може колективу комунального підприємства «Тепловоденергія» варто спробувати звернутися до депутатів Кам’янець-Подільської міської Ради і пошукати гроші в місцевому бюджеті?

Міський бюджет так собі, на виживання. І не ми одні такі. Всі міста, які брали кредит у Світового банку під модернізацію опалювального обладнання — всі сьогодні страждають від цих позик. Але, всі місцеві бюджети розрахувалися, а у нас в бюджеті грошей немає. З 2018 року наше підприємство написало безліч листів і доповідних записок в різні міністерства і відомства. Ми за весь цей час були на килимі у трьох заступників міністрів фінансів, трьох заступників міністрів з Мінрегіону, з НКРЕКП взагалі більше року «не вилазили» і сяк-так у вересні 2020 року домоглися перегляду тарифів. Відповідь була одна — погасіть півтора мільйона доларів — накопичився борг по кредиту, і ми вам тоді виплатимо гроші.

У що може вилитися вже найближчим часом ігнорування фінансових проблем Кам’янець-Подільського комунального підприємства «Тепловоденергія»

Зараз назріває така-ж ситуація з чеськими партнерами, які виграли міжнародний тендер на суму в 1 млн. 900 тис. доларів. І тут у нас йдуть постійні затримки по виплатах, про це ми вже рік сурмимо по всіх кабінетах по всіх міністерствах. Уваги — нуль. Якщо ми їм зараз не будемо платити вчасно, вони подадуть позов до Міжнародного суду ООН, який перебуває в Гаазі і з нас «здеруть» суму в десять разів більшу і взагалі, все що захочуть. Тут така-ж історія. Вони монтують нам новітні Індивідуальні теплові пункти (ІТП). Саме образливе, що ці інноваційні проекти не дісталися до всіх міст. Право на їх отримання завоювали лише самі зразкові комунальні підприємства Теплоенерго, в тому числі і наше.

Так де ж здоровий глузд у всьому, що відбувається?

Я думаю, що все одно рано чи пізно у чиновників цей здоровий глузд повинен прокинутися. Господар в країні повинен бути один. Не треба розривати на частини комунальні підприємства як ковдру, — з одного боку Мінфін, з іншого — НКРЕКП, з третьої — Мінрегіонбуд. У кабінетах влади захлинаючись розповідають і не втомлюються звітувати про якісь псевдореформи в галузі державного управління. Що відбувається насправді з нами: Мінрегіон пише в Мінфін — допоможіть їм, ті відповідають, немає ми не робимо цього і «футболять» проблему з виплатами на підприємства, і так ось по колу третій рік поспіль.

Чи не знайдеться хтось один, який скаже постійте, давайте допоможемо вирішити комунальникам їх проблему. Все на увазі, нова станція запущена.

Гройсман до нас їхав — не доїхав. Президент Порошенко два рази їхав — не доїхав. Ми сподіваємося, що молодий Президент Зеленський до нас приїде і наведе порядок в довірених йому міністерствах. Невже в країні найбільші державні чиновники в міністерствах зацікавлені, щоб ми всі працювали не на сучасних технологічних газових котлах, а на давно застарілій техніці?

Чим вигідна нова ТЕС? Якщо трапиться аварія з поставками газу, ми зможемо відразу перемкнути нову станцію для роботи на біопаливі. На території станції накопичено 10-денний запас тріски. Другий плюс, — якщо попередню станцію обслуговувало 130 фахівців, то тут на новій їх в п’ять разів менше, всього — 25. Невже з точки зору економіки нікому це не цікаво? На цю станцію крім наших українських чиновників приїжджали дивитися, як на дивину поляки, чехи, німці, англійці, турки і греки. На ТЕС були застосовані найсучасніші європейські технології. За великим рахунком нам вдалося здійснити все те, на що не наважувався ніхто протягом минулих 60 років: в місті була замінена вся стара інфраструктура, і нам залишилося замінити лише внутрішньобудинкові мережі.

Що сьогодні відбувається з рахунками комунального підприємства?

Сьогодні державна виконавча служба за рішенням суду заблокувала нам все рахунки. А що-ж ніхто не думає, як нам далі жити, де взяти кошти на зарплату, на податки, на енергоносії. Тільки побудували станцію, і вже банкрути. Ми не просимо нічого — дайте відстрочку у виплатах кредиту і дайте грошей розрахуватися з постачальниками і будівельниками. У Мінфіні навіть слухати не хочуть.

Якби ми не запустили цю нову станцію, зі старим обладнанням ми б уже сиділи без тепла. Стара ТЕЦ, вона б не запустилася. Там треба ремонт котлів робити, а це, як мінімум мільйонів десять пішло б на їх ремонт. Сорок мільйонів треба було б на ремонт, відновлення і модернізацію мереж з місцевого бюджету шукати. Тепломережі які були страшні, ми їх тільки всі поміняли на нові. І, нікому нічого не треба. Масштаби того, що нам вдалося зробити, люди зможуть оцінити лише через час. Це перша подібна станція в Україні, 3-тя в Європі і 5-та в світі за технологіями, по її виробленні, по економіці, по всіх параметрах.

Прокоментувати ситуацію, яка склалася на комунальному підприємстві Кам’янець-Подільського ми звернулися до провідних фахівців в цій галузі.

Олександр Сігал, директор Інституту промислової екології, кандидат технічних наук

Все найпрекрасніше, що відбувається в українській комунальній теплоенергетиці завжди робилося зусиллями людей, які могли прийняти грамотне технічне рішення і сміливо взяти на себе відповідальність за будь-які новації.

Валерій Григорович Гордійчук один з найавторитетніших і шанованих професіоналів в нашій галузі, є одним з піонерів в області теплопостачання в Україні і великим прихильником когенерації. Його рішення побудувати в Кам’янець-Подільському велику теплову когенераційну станцію на біомасі на ділі виявилося вірним і сьогодні цілком при будь-яких надзвичайних ситуаціях, включаючи перебої в подачі газу, може врятувати місто від замерзання. Вектор на максимальну автономію і максимальну незалежність від усіх джерел виявився виправданим і правильним.

Те, що він побудував електростанцію, то, що він взяв на себе сміливість і відповідальність за повне перекладання всіх мереж в Кам’янець-Подільському, які були закладені ще в 60-х роках, нащадки зможуть по-справжньому оцінити через 20- 30 років.

Завдяки зусиллям тепловиків, населення Кам’янець-Подільського може впевнено дивитися в майбутнє в плані грамотної організації роботи централізованого опалення. Це одне з небагатьох міст, де сьогодні були застосовані правильні інженерні рішення, і поряд з невеликими котельнями всередині міста було встановлено достатню кількість нових дрібних ІТП.

Наявність старої теплоелектростанції, що знаходиться в робочому стані багато разів підвищує коефіцієнт резервування. Якщо у вас на 3 дні в рік вийшов з ладу котел, то не має значення що ви запустите старий котел з низьким ККД або з поганою автоматикою. Головне, що він у вас є в якості резервного. На вулиці мороз -15С, щось вийшло з ладу, в Кам’янці тепловики зможуть старий запустити і вийти з ситуації.

У них вже є технічно передбачений коефіцієнт резервування, що дорівнює одиниці — на один котел, який в експлуатації, зберігається один резервний. У нас навіть у великих містах вже давно цього немає. Технічно все що було зроблено в Кам’янці, було зроблено правильно. А в фінансовому плані я думаю, що якщо вже склалася патова ситуація, то держава повинна була втрутитися і взяти на себе в якійсь мірі відповідальність за те, що трапилося. У чому вина тепловиків, в тому, що у нас по три рази на рік змінюється законодавство і неможливо все відрегулювати?

Зрозуміло, що всі ці претензії потрібно адресувати в НКРЕКП. Там були зобов’язані передбачити в тарифі відсотки по поверненню позик Світового банку. Подібна ситуація з позиками у Світового банку склалася і в інших містах, — Харкові, Миколаєві, Тернополі та Херсоні. Досвід показав, що до жителів нікому діла немає крім тепловиків, які самі викручуються з ситуації, що склалася, як можуть.

Мова йде про жителів в першу чергу — тільки у комунальних підприємств Теплокомуненерго залишилася соціальна функція по відношенню до населення: газовики сказали, якщо ви не платите — вимикаємо газ, енергетики сказали — ви не платите, ми вимикаємо електроенергію. Теплові господарства, які були кинуті чиновниками напризволяще, фактично не мають ніякої підтримки, але в той же час продовжують нести соціальну функцію, яку не можна ні на кого перекласти, і її має нести держава.

Ми повинні на даному етапі визначитися, чи є тут соціальна складова або це чиста комерція. Якщо доручили соціальну функцію, то надайте нам допомогу від держави. Те, що відбувається зараз — соціальна функція і відсутність допомоги держави — такого бути далі не може.

Георгій Гелетуха — голова Біоенергетичної асоціації України

Не знаю деталей контракту з цієї станціэю, але є в цілому проблема в країні є, ось що сталося. Якщо подивитися ціну на газ, то в минулому опалювальному сезоні 2019 — 2020 років для комунальних підприємств системи «Теплокомуненерго» вона була щось в районі 8 тис. грн. за тисячу м3. Потім вона впала навесні і влітку до 2,5 тис. грн. за тисячу кубів.

І ось тільки зараз, в кінці листопада 2020 року вона знову повертається до своїх цифр на старі позиції. Я вважаю, це некоректна з боку держави політика. Однією рукою держава не заплатила за електроенергію, яку повинен був викупити гарантований покупець — це держпідприємство. А іншою рукою, воно вимагає повернути кредити, які, власне, і повинні віддаватися з цих грошей.

Підкреслю ще раз — це негарна і нечесна політика держави по відношенню до підприємств Теплокомуненерго — «ви-ж не заплатили» …. Гаразд, забуваємо про коронавіруси, забуваємо про низькі ціни на газ. Але держава не заплатила за електроенергію, за яку зобов’язана в якості компенсації була заплатити, і тому підприємство не може віддати борги, і ще ви-ж караєте підприємство, допустивши навіть можливість виставляти його на продаж. Ось така проблема є в нашій галузі. Що стосується конкретно цієї станції, то мені повідомляли, що Укренерго їм заборгувало 2 млн. грн. в якості компенсації не по «зеленому», а за звичайним тарифом.

Геннадій Рябцев — директор соціальних проектів НТЦ «Психея», доктор наук, професор державного управління

Саме для того, щоб виключити такі моменти було складено законопроект, який надійшов на розгляд до Верховної Ради. У ньому визначається, що всі тарифи, ціни і все що пов’язано з житлово-комунальним господарством буде встановлюватися на рівні місцевих органів влади. Всі повноваження передаються на місця. Це може надати сенс тієї діяльності, яка зараз існує по всій вертикалі органів влади в ЖКГ.

Оскільки відповідальність розмита, ніхто за великим рахунком ні за що не відповідає за всі ці дії, і вони працюють виключно виходячи з власних якихось виставах як це повинно бути. Немає зацікавленості в цих діях.

Все відомства і міністерства бояться взяти на себе якусь відповідальність за те, що відбувається. Кажуть держава зробила певні пільги, ввела їх для когось. Насправді нічого цього немає. Є цілий ряд прикладів такого ігнорування ініціатив знизу, і я не можу сказати, що є якийсь прогрес — порятунок потопаючих — справа рук самих потопаючих. Наслідки, які можуть настати для Кам’янець-Подільського якщо банкрутом оголосять електростанцію, нікого з чиновників не цікавлять. Ми в Україні побудували нову суперсучасну теплову електростанцію, але кому вона цікава, крім місцевих. Я не знаю, як це все коментувати, у мене немає слів.

Держава заплатить за все

Підводячи підсумки сказаного хочеться вірити, що позики Світового банку на будівництво новітньої ТЕС і мереж, який брався під державні гарантії буде повернуто. Для цього колективу комунального підприємства потрібно дати всього пару років, як раз тих, які були упущені і безславно «з’їдені» чиновниками з міністерств на збирання різних підписів і погоджень.

Найгірший варіант, якщо відстрочки держава не дасть і оголосить підприємство нової теплової електростанції банкрутом. Тим самим чиновники повністю візьмуть на себе виплату позики Світовому банку, згідно держгарантії, з загальнонаціонального бюджету. Що держава виграє, якщо саме заплатить за все? Черг охочих придбати з молотка планово-збиткове комунальне підприємство ми не спостерігаємо.

Створюється враження, що недалекі чиновники в Мінфіні і в Мінекономіки навмисно або в силу власної некомпетентності просто підставляють державу. Навряд чи в Світовому банку після того, що сталося захочуть знову співпрацювати з нами за програмою модернізації виробництва теплової енергії в містах України.

Владислав Кордік

Київ — Кам’янець-Подільський — Київ

Місто-інфраструктура