Рекорди відключення на АЕС: Наскільки ще вистачить запасу міцності ядерних реакторів

За 10 місяців 2017 року на українських АЕС сталося вже 11 позапланових відключень енергоблоків.

06.11.2017

67 5 минут чтения

Рівненська АЕС — Автор фото: Дьяков Владимир

Експерти пов’язують їх зі зношеністю обладнання та нехарактерним режимом роботи станцій і не виключають, що це призведе до відключень електрики.

Це станеться, якщо не будуть прийняті рішення про початок процесу модернізації застарілих систем АЕС.

Відключення світла вже розпочалися

В черговий опалювальний сезон Україна входить з критичним запасом вугілля. За визнанням керівника «Укренерго» Всеволода Ковальчука, в цьому році вдалося накопичити 1,1 млн тонн. Для порівняння, менше було тільки в 2014 році, коли на складах запасли 700 тис тон. Тоді через підвищення частки електрогенерації і відсутності резервів почалися віялові відключення. Ситуація повторюється. За експертними оцінками, в цьому опалювальному сезоні АЕС будуть давати до 60 відсотків електрики. При такому навантаженні будь-яка позапланова зупинка енергоблоків призведе до відчутного дефіциту електроенергії.

«Імовірність позаштатних зупинок через відмову обладнання постійно зберігається на високому рівні. Якщо це трапиться в опалювальний період, коли вугільні станції працюватимуть на максимальній потужності, в країні не залишиться резервів для збереження мережі, — вважає президент Українського ядерного співтовариства Володимир Бронніков. — Раніше в разі форс-мажорів ми могли домовлятися з Росією про перетоках електроенергії. Зараз на взаємодію з Росією введені обмеження, і ми не зможемо швидко домовитися за запозиченнями в разі аварії. В такому випадку вихід один — планові або позапланові обмеження споживання ». Експерти кажуть, що регулярні відключення вже відбуваються, хоча їх і не афішують. Дійшло до того, що на енергетичному форумі «Тиждень відкритих енергетики» на відключення поскаржився житель елітного київського передмістя, екс-міністр енергетики Іван Плачков.

Рекорди аварійних зупинок

Через хронічний брак вугілля в останні три роки АЕС працюють в режимі маневреності, чого в принципі краще не робити. Так енергетики намагаються збалансувати недолік вугілля в країні і закрити проблеми у вугільній галузі, переклавши всю навантаження на атомну. «В умовах економії вугілля АЕС перекривають добові перепади споживання і тому енергоблоки працюють в режимі маневреності. Через незвичній навантаження зростає ризик виходу енергоблоків з ладу. При цьому виникають ризики для споживачів електроенергії », — каже співголова Фонду енергетичних стратегій Дмитро Марунич. За його словами, в 2016 році АЕС

Україна одинадцять разів виводили блоки під позапланові ремонти. У 2015 році таких ремонтів було сім, в 2014 році — шість, в 2013-му — жодного.

За офіційними повідомленнями НАЕК «Енергоатом», за станом на кінець жовтня 2017 року на атомних станціях України відбулося вже 11 позапланових відключень енергоблоків через відмову обладнання.

Південно-Українська АЕС — 30 жовтень відключили енергоблок No3 через несправність в системі збудження турбонегератора. 25 жовтня і 28 вересня виходив з ладу енергоблок No2.

Хмельницька АЕС — 24 жовтня через помилки оператора був відключений енергоблок No2.

Рівненська АЕС — 7, 9 жовтня, 15 липня відключали від мережі енергоблок No3, 25 серпня — енергоблок No4, 25 березня — енергоблок No1.

Запорізька АЕС — 26 травня і 18 квітня відключали енергоблоці No6.

За словами голови наглядової ради Інституту енергетичних стратегій Юрія Корольчука, немає ніяких гарантій, що будь-якої з цих або інших енергоблоків в будь-який момент знов не відключать від мережі. «Від оператора українських атомних станцій потрібні більш чіткі пояснення, чому трапляються збої в роботі енергоблоків. Причин може бути декілька. По-перше, несвоєчасна заміна зношеного обладнання, тобто відстрочка або економія з плановими ремонтами. По-друге, дослідно-промислова експлуатація палива на АЕС. І, нарешті, по-третє, причиною може бути нехарактерний режим роботи — все той же маневрування в умовах вугільного дефіциту », — говорить голова наглядової ради Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук.

ДОСЯГЛИ МЕЖІ МІЦНОСТІ

За офіційними даними «Енергоатому», всі неполадки стосувалися не ядерної частини енергоблоків. «Відомо, що виходило з ладу теплове обладнання, яке знаходиться в реакторному будівлі або ж на промисловому майданчику. Це могли бути, наприклад, трансформатори», — уточнив експерт Міжнародного союзу ветеранів атомної енергетики та промисловості Сергій Барбашев. Він зазначив, що зношене устаткування важче і дорожче експлуатувати — у нього знижується ресурс на міжремонтний період, збільшується обсяг і вартість самого ремонту.

Термін проектної експлуатації половини з 15 енергоблоків українських АЕС завершується. Уже до кінця року сім енергоблоків будуть працювати в проектні для поста період. Минулого тижня прийнято рішення про продовження на 10 років терміну роботи енергоблоку No3 Запорізької АЕС, який був введений в експлуатацію в березні 1987 року.

Експерти одностайні: ми підійшли до межі запасу міцності обладнання АЕС, і він стрімко скорочується через невластивого режиму маневрування і відсутності модернізації. У Кабміні запевняють, що тримають руку на пульсі і армагеддона не допустять. «Держінспекція ядерного контролю проводить перевірки за світовими стандартами, і речей, які б виходили за рамки регламенту, просто немає», — заспокоює віце-прем’єр Володимир Кістіон.

ПАРТНЕРИ ДЛЯ МОДЕРНІЗАЦІЇ

За прогнозами експертів, АЕС будуть утримувати високу частку у виробництві електроенергії від п’яти до десяти років. Щоб розраховувати на атомну енергетику і далі, вже зараз обладнання станцій потрібно модернізувати.

«Ядерна енергетика в Україні перетворилася на дійну корову, яку ніхто не годує, — каже доцент кафедри гідроенергетики, теплоенергетики та гідравлічних машин НУВГП Володимир Кочмарський, — Чим більше застаріває обладнання, тим більше позапланових зупинок. Експлуатація таких АЕС — це як їзда на старій машині, яка може зупиниться на півдорозі. І скільки ти її не ремонтуй, новіше машина не стане. Нам уже потрібно планувати будівництво мінімум 20 енергоблоків — такі обсяги закладені в енергостратегії. Так, Україна не може самостійно їх побудувати, але в світі досить і інших виробників — США, Канада, Великобританія, Південна Корея. Крім того, необхідні потужності у російського «Росатома». Вони можуть забезпечити комплексне виробництво, у них відпрацьована схема зведення енергоблоків, плюс є унікальний досвід будівництва АЕС по всьому світу і, що важливо, невисока ціна».

Фахівці звертають увагу на довгий і фінансово затратний процес будівництва нових блоків. За словами співголови Фонду енергетичних стратегій Дмитро Маруніча, якщо ми хочемо зберегти нашу енергосистему в працездатному вигляді через 30 років, треба вже зараз приймати рішення про те, чим будуть заміщатися виведені з експлуатацій блоки.

Відомо, що «Енергоатом» залучає партнерів для початку процесу модернізації АЕС. У жовтні було підписано меморандум про співпрацю з японською корпорацією Toshiba Energy Systems & Solutions Corporation. Планується, що Toshiba буде постачати обладнання для ремонту турбінного острова енергоблоків українських АЕС. А у вересні «Енергоатом», «Турбоатом» і Westinghouse підписали п’ятирічний контракт на поставку обладнання на $ 100 млн для підвищення виробничої потужності енергоблоків.

Але на кардинальне оновлення АЕС засобів у НАЕК «Енергоатом» немає. За словами Володимира Кочмарський, немає і джерел фінансування, а в тарифі за відпуск електроенергії до сих пір не закладено ресурсів на розвиток АЕС. У планах уряду використовувати для цього кошти, які будуть отримані від реалізації проекту «Енергоміст» «Україна-ЄС». За підрахунками прем’єра Володимира Гройсмана, до 2021 року Україна могла б вийти на етап підготовчих робіт на майданчиках 3 і 4 енергоблоків ХАЕС.

З метою оптимізації витрат, вважають експерти, варто було б залучати розробників працюють енергоблоків. У 2013 році Міненерго вже прораховувало бюджет на добудову ХАЕС і тоді вийшло на суму в $ 5 млрд. Кредит в $ 4 млрд була готова надати держкорпорація «Росатом», в партнерстві з якою і планувалося добудовувати електростанцію. Але після розриву україно-російських відносин до робіт так і не приступили через нестачу фінансування.

Хоча подібний проект в сусідній Білорусі просувається — там йде будівництво нової АЕС в Островці. Загальний обсяг фінансування станції, включаючи інфраструктуру, досягає $ 10 млрд.

Місто-інфраструктура