Готельєри зіткнулися з реальною проблемою дискредитації поняття «хостел»
Українські готельєри вважають, що у нас давно назріла потреба провести законодавчий поділ усіх засобів розміщення за категоріями.
З погляду законодавства різниці між готелем, типу «Інтурист», міні-готелем та хостелом, не існує, хоча податки відповідно різні.
Інша річ, що деякі заповзятливі готельєри, щоб зменшити податки, можуть великий готель розбити на кілька ФОП. І тоді платять набагато менше, ніж якби це була одна юридична особа. Виникає колізія, коли у 400-місного готелю в центрі міста, і у 12-місного хостелу на околиці доходи абсолютно різні, а податки, які вони перераховують до бюджету, практично однакові.
Кластерний поділ на законодавчому рівні коштів розміщення для туристів дозволить вивести з тіні більшу частину українських готелів і хостелів, загальну реальну кількість яких важко оцінити навіть профільні фахівці.
Інша користь від уточнення кластерних норм розміщення – щомісячне та стабільне поповнення українського бюджету на десятки мільйонів гривень. Адже хостел по суті – це молодіжний готель, де за помірну плату туристам надається цілком комфортне проживання в одномісних або 2-4 – місцевих номерах. Тут завжди є спільна кімната для спілкування, де встановлений телевізор, а також кухня та санвузол.
«Поняття хостел у нас прописане в одному державному стандарті. Там написано, що хостел – це готель, і, за ідеєю, всі хостели мають бути зареєстровані як готелі та проходити категоризацію, також як готелі. Зрозуміло, що це два абсолютно різні засоби розміщення, і ті хостели, які є, вони не можуть реєструватися, як готель тому що там зовсім інші параметри. Йдеться про засоби розміщення, які спочатку були розраховані для туристів. Я не кажу про ті сумнівні за якістю послуги заклади і квартири з убогими ліжко-місцями, які голосно називають себе хостелами, а працюють, як звичайні гуртожитки», — розповіла про існуючу проблему віце-президент Всеукраїнської хостел-асоціації Альона Іващенко.
Більшість українських хостелів, через відсутність можливості реєстрації саме у своєму кластері, змушена працювати в тіньовому обороті, що ускладнює навіть елементарний підрахунок їхньої кількості.
«Ми вже давно дійшли того, що для кожного із засобів розміщення взагалі потрібно окремі параметри розробляти. Через безладдя у класифікації, не мають можливості пройти офіційну реєстрацію та працювати «прозоро» навіть цілком пристойні, європейського рівня українські хостели. Є поняття, що таке міні-готелі, що таке – апартаменти, мотелі та інше. Які до них мають стандарти застосовуватися, цього у законодавстві ніде немає, тільки на організацію проживання у готелях є стандарти, більше нічого немає», — наголосила Альона Іващенко.
Водночас за минулі десятиліття саме поняття «хостел» було дискредитоване різними «сірими» підприємцями, бізнес яких був заточений під «швидкі» гроші в обхід якості послуг. Хостелами стали голосно називати навіть старі, поспіхом обладнані гуртожитки, які щільно заселяються сезонними робітниками. Як додатковий бонус, окрім ліжка, господарі общаг можуть запропонувати хіба що щурів і тарганів, що бігають по кімнатах.
«Зручностей – нуль, а ліжко використовується як спальне місце. Туалет та душ — один на всіх. Якщо 30 осіб у кімнаті, то й ціна за ліжко-місце може бути 30-40 грн. з особи за добу або близько тисячі гривень з особи за місяць розміщення у такому «хостелі». Витрати господарів при цьому мінімальні», — уточнила віце-президент асоціації.
І, дійсно, на відміну від ліжко-місць у гуртожитку, у хорошому хостелі, розрахованому на туристів та метраж побільше, і кількість послуг, що надаються – десятки. Наші готельєри через відсутність наших українців, більше поки що дотримуються виключно Міжнародних стандартів. Європейськими стандартами чітко регламентується мінімальна кількість санвузлів, душових та квадратних метрів, покладених на одну особу.
«На 10 осіб належить мати мінімум, один туалет. А в квартирах, де мешкає по 30-40 осіб, як був один душ та санвузол, так і залишається. Почали називатися хостелами саме такі багатомісні засоби розміщення з двоярусними ліжками, туалет і душ загальний, що у нас не прописано в стандартах по хостелам. Там розміщують робітників, які задіяні на тимчасових роботах. Особливо це стосується Києва. По суті – це гуртожиток, але вони називають себе хостелами, на які якраз найбільше люди скаржаться у багатоквартирних будинках. У гуртожитках для робітників-будівельників мінімальна ціна розміщення, як правило, робиться за рахунок того, що в маленькій кімнаті ставлять багато двоярусних ліжок, і набивають туди максимально містку кількість людей», — підсумувала Альона Іващенко.
Таким чином, готельєри у 2018 році зіткнулися із реальною проблемою дискредитації самого поняття «хостел», як визнаного в Європі засоби розміщення.
Водночас державні чиновники не поспішають виводити з тіні засоби розміщення, що напівлегально працюють. Багато підприємців давно самі мріють вийти з «тіні», і займатися готельним бізнесом на законних підставах, але умови для цього поки що не створені. А саме, потрібне втручання на законодавчому рівні для проведення кластеризації серед українських засобів розміщення.
Владислав Кордік
